Носові в українській мові.

15 листопада 2020
Карл-Франц Ян Йосиф

Якось багато людей останнім часом говорять про питомі збережені на заході носові голосні, як у польській мові. Що вони збереглися в західних говорах, і є виходить не тільки в польській.

Особисто я не готовий вимовляти через ніс мов французи тому, що десь у селі Карпат так говорять бойки, не здивуюся якщо ті голосні це полонізми. А ви що думаєте?

אלישע פרוש

Якось багато людей останнім часом говорять про питомі збережені на заході носові голосні, як у польській мові. Що вони збереглися в західних говорах, і є виходить не тільки в польській.

Особисто я не готовий вимовляти через ніс мов французи тому, що десь у селі Карпат так говорять бойки, не здивуюся якщо ті голосні це полонізми. А ви що думаєте?

Не підміняйте поняття. Я докладно писав на те питання, тепер не можу найти, де. Читали’сте? Питання є не про “збереження носових «як у польській», а про збереження ВІДМІННИХ РЕФЛЕКСІВ У ГОЛОСНИХ ФОНЕМАХ НА МІСЦІ ВІДПОВІДНИХ ПРАСЛОВЙЯНСЬКИХ НОСОВИХ ДИФТОНГІВ, відмінних від рефлексів НЕНОСОВИХ ГОЛОСНИХ ПРАСЛОВЙЯНСЬКИХ. То не є те саме. НОСОВОЇ АРТИКУЛАЦІЇ в відповідних фонемах у руській мові, що походять від прасл. носових, НЕ ЗБЕРЕЖЕНО (крім кілька сіл). Просто кажучи, їх не мовлять “у ніс”, АЛЕ мовлять їх ВІДМІННО від колишніх неносових. Не вім, яко ще є пояснити.


“А ви що думаєте?”

Ні чого ту думати, є вісти.

Карл-Франц Ян Йосиф

О, ні, я якраз говорив саме про носові голосівки. Є стаття, де доводиться саме про їх збереження в українських селах, що зараз у Польській державі. Самі ж пишите “крім кілька сіл”. Щоправда, серед коментарів до тої статті була одна критика, всі звинувачували автора в ненауковості, і що ѧ дало в українській мові тільки (й)а, а ѫ дало тільки у, і що автор накрутив дані, які суперечать реальній науці. Тому й мені була цікава думка, чи правда та стаття була антинауковою фальсифікацією, чи не обов’язково.

אלישע פרוש

О, ні, я якраз говорив саме про носові голосівки. Є стаття, де доводиться саме про їх збереження в українських селах, що зараз у Польській державі. Самі ж пишите “крім кілька сіл”. Щоправда, серед коментарів до тої статті була одна критика, всі звинувачували автора в ненауковості, і що ѧ дало в українській мові тільки (й)а, а ѫ дало тільки у, і що автор накрутив дані, які суперечать реальній науці. Тому й мені була цікава думка, чи правда та стаття була антинауковою фальсифікацією, чи не обов’язково.

O, ni, Ui pravé ne véste prwcy govorite.

Карл-Франц Ян Йосиф

Я просто не хотів помилково підбитися на Ваші тези, що українська мова розрізняє ѫ та у, ѧ та я, о та ъ, е та ь. Не забувайте, що вся сучасна українська філологія твердить, що ці звуки в українській мові давно злилися.

Карл-Франц Ян Йосиф

Тільки не докоряйте мені, яка вона погана і що вона хибить. Але якщо й хибить, то Ви повинні розуміти, що так чинять навіть поважні сучасні філологи.

Роман Роман2

О, то це давня пісня!
Добродію Єлисію, по-перше, можете, будь ласка, тут поділитися відповідними дослідженнями?

Роман Роман2

По-друге, Ви справді хочете змусти всю Україну вчити, де там У, а де О~, заради “кількох сіл”?

אלישע פרוש

Я просто не хотів помилково підбитися на Ваші тези, що українська мова розрізняє ѫ та у, ѧ та я, о та ъ, е та ь. Не забувайте, що вся сучасна українська філологія твердить, що ці звуки в українській мові давно злилися.

Yasna récy, ona tac tuerdity gòlôuno tomou a bui ne uiclicati ci ne unositi sõmeatïa ci puitanïa cyto do tóucovosti cinnoyui pravopisi. Crœumy toho, récy e yasna i tomou cyto cinna pravopisy cuiriliçeiõ e stavity si za metõ œdguibati t.z. “prazueacymena” (“archiphonemes”) rousscoyui móuvui, a ino ÕZCO sõstavõ zueagymên pœuldenno-uzxœudnoho narécïa.

אלישע פרוש

Є стаття, де доводиться саме про їх збереження в українських селах, що зараз у Польській державі. 

Cyto za ceòlônoc/statïa?
Ya, pisauxi o rœuzniçé ‹ou› : ‹õ› gadau statïõ/ceòlônoc o govoréx/narécïax NA ZEIMNYÉ (territory) Oucrayinui NUINÉ, ne na Leadsciné ci inde.

Самі ж пишите “крім кілька сіл”.

Ne ‘cœulca seul’ a bœulxye.

 Щоправда, серед коментарів до тої статті була одна критика, всі звинувачували автора в ненауковості, і що ѧ дало в українській мові тільки (й)а, а ѫ дало тільки у, і що автор накрутив дані, які суперечать реальній науці. Тому й мені була цікава думка, чи правда та стаття була антинауковою фальсифікацією, чи не обов’язково.

Cde? Daste posuilanïe?

Роман Роман2

Є стаття, де доводиться саме про їх збереження в українських селах, що зараз у Польській державі. 

Cyto za ceòlônoc/statïa?
Ya, pisauxi o rœuzniçé ‹ou› : ‹õ› gadau statïõ/ceòlônoc o govoréx/narécïax NA ZEIMNYÉ (territory) Oucrayinui NUINÉ, ne na Leadsciné ci inde.

Самі ж пишите “крім кілька сіл”.

Ne ‘cœulca seul’ a bœulxye.

 Щоправда, серед коментарів до тої статті була одна критика, всі звинувачували автора в ненауковості, і що ѧ дало в українській мові тільки (й)а, а ѫ дало тільки у, і що автор накрутив дані, які суперечать реальній науці. Тому й мені була цікава думка, чи правда та стаття була антинауковою фальсифікацією, чи не обов’язково.

Cde? Daste posuilanïe?

Ви ж розумієте, що звертаєтеся до людини, що вже дуже довго тут нічого не пише?

Можете, будь ласка, дати тут посилання на цю саму статтю? Бо про ʊ з носового нічого знайти не можу

Роман Роман2

До речі, щодо “антинаукового методу”: як це бачу я: Ви, коли своїм письмом не можете записати якість виняткові “неправильні” (“irregular”) форми слів, наприклад, “безво(і)ддя”,  “кі(о)нець”, “ві(о)зок”, “хрі(о)ну”…

о, до речі, можете, будь ласка, “тринога в р.в.мн. записати?

… оголошуєте їх різними формами, чи не різними словами, тоді як це одне слово, просто щоб не визнавати, що їх, із відсутністю або зникненням о-переголосу, просто неможливо записати одним Вашим словом. Мені тут ввижається деяке порушення наукового підходу, ні?

І якщо, по-Вашому, “кінець” і “конець” – різні слова, які можна писати по-різному, то чому “скло” й “шкло” не можна вважати так само різними відмінами, які пишуться по-різному?
І як усе-таки буде прізвище “Шкляр”?

Роман Роман2

Добродію Єлисію, будь ласка, поділіться посиланням.
І дозвольте знову спитати цю річ: ця різниця, якщо є, є звучинною (фонематичною), тобто сприймається носіями по-різному, як нами И й І?

אלישע פרוש

Ви ж розумієте, що звертаєтеся до людини, що вже дуже довго тут нічого не пише?

A œdcui e mi znati tô?? Nadtô coli odino imea cyto ya vidiõ, gortaiõtyi (dóugo!) ‘Ostannyœi podéyui’, e Vasye.

Можете, будь ласка, дати тут посилання на цю саму статтю? Бо про ʊ з носового нічого знайти не можу

Ouge’ste puitali i ouge’my dau posuilanïe pœd “капітуляція”. Ui ne bagiaiete znati nicy novoho.

אלישע פרוש

До речі, щодо “антинаукового методу”: як це бачу я: Ви, коли своїм письмом не можете записати якість виняткові “неправильні” (“irregular”) форми слів, наприклад, “безво(і)ддя”,  “кі(о)нець”, “ві(о)зок”, “хрі(о)ну”…

Godé verzti dournyõ. Ya mogiõ pisati i pravilna i nepravilna slova: ‹bezvôdïe : bezvœudïe›, ‹coneç : cœuneç›, ‹vozoc : vœuzoc›, ‹xrén : xrénou : xrœun : xronou›. Gédna zametou ne’ma tou. Ta poyasniau’my ouge ranéixye, cyto pro taca duoyaca pisanïa ya vidiõ tóuc ino coli dua tuara slova imõty déystvno rœuzna znacyeinïa ta e vérogœudnœsty cyto tuar is ‹ô› /ʷo ~ u͡o/ poxodity iz védyiyscui (“historically”) Cuyeusco-Polésscoyui smougui naréciy. U inxyéx loucéyéx slova is rœuznoiõ uimóuvoiõ *o-pèregòlôsou ne’ma tóucou pisati rœuzno — tocdé pisiemo use is ‹œu› ci ‹œ›. A lixye coli e na dobé tòcyno pocazati u strocé pitimœsty pœulnœucynoyui uimóuvui (napr., Cernigœuscinui, Cuyeuscinui), to mogemo pisati ‹ô›, tocdé, napr., ‹mœust› mogemo pisati he ‹môst›, ta zagalnuy pisymotuar e ‹mœust›.

о, до речі, можете, будь ласка, “тринога в р.в.мн. записати?

‹trynœug›

… оголошуєте їх різними формами, чи не різними словами, тоді як це одне слово, 

🤦 Nou cyto tô pisiete?? Cou**a! Zatomoli’ste mea ouge! Cde’smi ya pisau cyto ‘rœuzni tuari’ e = ‘rœuzna slova’?? 

просто щоб не визнавати, що їх, із відсутністю або зникненням о-переголосу, просто неможливо записати одним Вашим словом. Мені тут ввижається деяке порушення наукового підходу, ні?

Cyto ‘uixnauati’? I ne ‘uiznauati’ a ‘uiznati’! Tô e odinorazova déya — ‘uiznau’ i gotovo. 🤦  I cyto imõ uiznati? Ouge’my pisau: ‹o› na pisymé cuiriliçeiõ NE ZNACITY “ne’ma pèregòlôsou” — tô mogiõty bouti pœulnœucyni tuari is */u͡o/ → [ʷo].  A ‘iznicneinïa’ pèregòlôsou i heto ne mogeity bouti. Mogeity bouti POSLABLENÏE prosteagou, napr.: /u̯͡o/ → [ʷo] ci /u̯͡ɶ/ → [ʷɞ, ʷʏ̼, ʏ̼], ale tô ne e ‘iznicneinïe’.

І якщо, по-Вашому, “кінець” і “конець” – різні слова, які можна писати по-різному, то чому “скло” й “шкло” не можна вважати так само різними відмінами, які пишуться по-різному?

Ya nicde’smi nicda ne pisau cyto ‹cœuneç› i ‹coneç› sõty ‘rœuzna SLOVA’! Cde’my tô pisau?? Prosiõ touriati (“cite/quote, цитувати”) mea! Tô sõty rœuznœi ZUÕCOTUARI, tac, ta ne rœuznœi slova. Poyasniau’my tô i cuiriliçeiõ a Ui i tac ne teamite! 
Isce raz: 
1 — védyiyscui sõty dua prosteaga *o-pèregòlôsou: pœuldennuy /ʉ/ ta pœulnœucynuy /u͡o/; 
2 — panœunuy e pœuldennuy i tomou, by default, pisiemo ‹œu› ci ‹œ› bez ogleadou na tòcynõ uimóuvõ yacoho crayou ci narécïa, bayi dougye ci Polésïe, Cuyeuscina, Cernigœusina, Soumscina, Verxovina, Boucovina, Carpatscoe Nizœuïe, Podœulïe, Pocõtïe, Galicscina, Voluiny — use is ‹œu /œ›; 
3 — pisati rœuzno, t. b., ocremo is ‹œu / œ› ta ocremo is ‹ô›, e tóuc ino coli: 
a) dua tuara imõty déystvno rœuzna znacyeinïa, 
b) slovo is ‹ô› e méstopisno pitimo imea (“a topographic proper name”) i odin ino zasvédcyên zuõcotuar ‘ho e lixye is ‹o› cuiriliçui, napr. ‹Pôltaua›, ale ci ‹Conotôp› abo ‹Conotœup› e pœd puitanïemy, bo iz tuara ‹Конотіп› e coristano sèrêd gromad rozsévou oucrayinçœu (“in communities of Ukrainian diaspora”), 
c) coli xotya slovo e zagalno roussco i pisiemo ‹œu / œ›, a treba e pœdcercnõti pœulnœucynõ uimóuvõ, to e tóuc pisati’ho is ‹ô›, 
d) lixye ‹ô› e tóuc pisati coli déystvno ne e zasvédcyeno nicde tuarou is ‹œu / œ›, t. b., is pœuldennuimy prosteagomy *o-pèregòlôsou, i e xôtyi yaca imovérnœsty (xayi ne na 100%) cyto tuar is ‹o› cuiriliçui mogeity bouti pitomo roussco slovo pœulnœucynoho poxodyeinïa. Coli slovo e u cinnœumy standardé is ‹o› cuiriliçui na méste de 
ZUEACOSLŒUNO pravilno dóugen bui bouti pèregòlôs, i ne’ma géden oucazaniy na (“no indications”) pœulnœucyno-rousscoe poxodyeinïe dana slova, to RADXYE e tô slovo pisati is ‹œu / œ› — tomou, napr.: ‹trynoga : trynœug›, a ne ‹trynoga : trynôg›, ale coli déystvno e treba ‹trynôg›, to ne’ma zametou (“no problem”).

Isce raz, Ui vœulno plõtaiete teamui: ‘rœuzna slova’ — t. b., slova is rœuznami znacyeinïami, ‘rœuzni zuõcotuari’ — t. b., coli slovo e ZUEACOSLŒUNO ODINO ta is RŒUZNAMI UIMÓUVAMI ta is ISTOMY (“the same”) ZNACYEINÏEMY. Tomou i ‹coneç› i ‹cœuneç› i ‹stclo› [skl-] : [ʃkl-] e tô samoe slovo is tuimy samuimy znacyeinïemy ale is rœuznuima uimóuvama. Ponevagy ‹coneç› i ‹cœuneç› NE znaceaty RŒUZNUI TEAMUI, e tóuc pisati oba INO he ‹cœuneç›. I dué uimóuvé slova ‹stclo› —  [skl-] : [ʃkl-] — NE znaceaty RŒUZNUI TEAMUI, tomou pisiemo INO ‹stclo›.

І як усе-таки буде прізвище “Шкляр”?

Pisiemo ‹ Stcliaryu › coli isclonyeinïe e is [rʲ]: ‹ Stcliarya › [ʃklʲaˈrʲa], ‹ Stcliaryou › [ʃklʲaˈrʲu] / ‹ Stcliarevi › [ʃklʲaˈrɛβɪ], a coli pri isclonyeinïé e lixye [r]: ‹ Stcliara › [ʃklʲaˈrɑ], ‹ Stcliarou › [ʃklʲaˈru] / ‹ Stcliarovi› [ʃklʲaˈrʷɔβɪ], ‹ Stcliaromy › [ʃklʲaˈrɒm], tocdé pisiemo ‹ Stcliar ›.

Роман Роман2

“Pisiemo ‹ Stcliaryu › coli isclonyeinïe e is [rʲ]: ‹ Stcliarya › [ʃklʲaˈrʲa], ‹ Stcliaryou › [ʃklʲaˈrʲu] / ‹ Stcliarevi › [ʃklʲaˈrɛβɪ], a coli pri isclonyeinïé e lixye [r]: ‹ Stcliara › [ʃklʲaˈrɑ], ‹ Stcliarou › [ʃklʲaˈru] / ‹ Stcliarovi› [ʃklʲaˈrʷɔβɪ], ‹ Stcliaromy › [ʃklʲaˈrɒm], tocdé pisiemo ‹ Stcliar ›.”

А як зрозуміти, що це Ш, а не С? І як зрозуміти, що ШКляр, а не ШТКляр?

Я так розумію, yu означає м’який знак, але без м’якості?

Роман Роман2

“«Частіше вживані слова краще зберігаютьі (наприклад, школа: шкіл; nop. також нога: ніг проти тринога: триног).» — inxyami slovami, oucrayinçi zabouaiõty móuvõ: ceastéixya slova pameataiõty, a u menxe ceastax slovax pitœum tuar ni (berõtyi ceastéy tuar iz veatscui); yascravo na se cazieity ou Côtliar. ‹готі́в› “ready” — 1798, a ouge 1904 ou Cobuileanscui, 1928 ou Vœulnicênca: ‹гото́в›.”
Шевельов, 924
“‹trynœug›” Чому ж І? 
І це від “трь”? Чи від “трьй”?