Редути відомі з XVI століття, широко використовувались в XVII–XIX століттях в ролі опорних пунктів. Входили в склад прикордонних укріплень Російської імперії. Петро I одним з перших успішно застосував систему редутів в польовій битві (див. Полтавська битва). В російсько-японській війні застосовувались в польових укріпленнях позицій. Редути втратили своє значення на початку Першої світової війни через велику уразивість від вогню артилерії.

фр. redоutе «редут; громадський зал; бал» < іт. riditta «редут» < лат. reductus «такий, що знаходиться збоку, віддалений» ≈ redūco «відсуваю, відводжу, відтягаю, переношу назад» < re- «знову, назад» + dūco «воджу, командую»

тур. Tabya

араб. حصار