Словотвiр – майданчик/площадка по знищенню питомих слiв?

Ярослав Мудров

Чому “адмiни” не реагують на дурню, яку тут нам проштовхують: на питомi слова, якi подаються як запозичення?
Крашанка, щетина, заïка тощо – невже це запозичення, а не питомi слова?
Адже тут читають цю маячню журналiсти, “мовознавчi” сайти, якi потiм оцi бздури й будуть розповсюджувати в соцмережах i т.д. Я вже не кажу про пересiчних громадян

Луком

Думаю ми могли б перенести такі непевні слова до «чистилища», пригадую були такі пропонови

Roman Roman

І мене нітить, що знищують передусім лівобережну мовну норму, зате процвітають полонізми-галичанізми :(

Безперечно! Поєднання західного та східного звичаїв значно збагатило б наше слівство. Тим паче прикро, коли, можна сказати, суржик, зокрема з “файно”, “філіжанка” тощо вважається ледь не взірцевою та найкращою Українською

Мирослав Боднар

І мене нітить, що знищують передусім лівобережну мовну норму

Чи не всі говори нині помалу нищать…

зате процвітають полонізми-галичанізми :(

Не раз і не два надибував цю дивну тяму: “полонізм-галичанізм”. То полонізм чи таки галичанізм. прошу пана? Є польські слова, що побутують як і в галицьких говорах, так і далі на Схід, а є питомі галицькі слова. Пощо все згрібати в одну купу?

Тим паче прикро, коли, можна сказати, суржик, зокрема з “файно”, “філіжанка” тощо вважається ледь не взірцевою та найкращою Українською

І то є біда, коли дійсно так думають, біда передусім для галичан. Дуже багато негаличан чомусь гадають, що галицькі говори – се лише кумедний польсько-вкраїнський суржик. Про ґаляретки, маринарки, фризури й філіжанки чомусь повно люду знає. А про питомі галицькі слова? Питання, на жаль, риторичне. Годі й казати за те, що перелічені передніше слова галицькі селяни не знали й знати не могли, вони й мені, вихідцеві з бойківського села, так само є чудними.

Та чи якось обходить то людину, що прочитала вікіпедійну статтю про львівську ґвару, яка згинула вже по Другій світовій, як і більшість її мовців, або десь у соціяльних мережах увиділа стислий перелік “незвичних галицьких слів”, де подано перейняті слова, яких пересічний українець не знає, але чомусь не подано слова питомі? Пахне якоюсь маніпуляцією, бігме.

אלישע פרוש

І мене нітить, що знищують передусім лівобережну мовну норму, зате процвітають полонізми-галичанізми :(

🤦

Roman Roman

Не раз і не два надибував цю дивну тяму: “полонізм-галичанізм”. То полонізм чи таки галичанізм. прошу пана? Є польські слова, що побутують як і в галицьких говорах, так і далі на Схід, а є питомі галицькі слова. Пощо все згрібати в одну купу?
Ідеться про слова, розповсюджені на Заході України, які нерідко витісняють інші, притаманні землям умовно на схід від Збруча, оскільки відчутною часткою носіїв західного звичаю, а за ними — і жителями Центру, Сходу вважаються “більш правильними”, “справжніми”, “українськішими”. І вже не настільки важливе походження, головне — що витісняють

Мирослав Боднар

Ідеться про слова, розповсюджені на Заході України, які нерідко витісняють інші, притаманні землям умовно на схід від Збруча, оскільки відчутною часткою носіїв західного звичаю, а за ними — і жителями Центру, Сходу вважаються “більш правильними”, “справжніми”, “українськішими”. І вже не настільки важливе походження, головне — що витісняють

Обережно припущу, що, либонь, такі люди сліпо керуються правилом “геть від Москви”, тому добирають слів, які звучать відмінно від москальських, а що то є за слова й відки вони прийшли — то вже їм байдуже. Про мене, спершу треба зарадити цьому замість закидати західним говорам суржиковість, про що деякі люди спересердя твердять, і глядати злі наміри буцім-то навмисно знищити південно-східні говори. Як-то жартома кажуть, не треба шукати велику ложу там, де насправді є велика, pardon my French, лажа.

Що ж до витіснення, то, коли мова йде про говори, се чіпляє чи не всіх українців. Гадаю, цьому сприяє ставлення до літературного стандарту, як до священної корови, що, природно, спонукає людей до того, що вони нехтують ненормативними мовними явищами. Можна, звісно, цю норму ганити й закликати її змінити (а вона направду є досить понівеченою, але то є інша бесіда). Та, думаю, було би незле з іншого боку за те взятися й змінити ставлення загалу до говірок на прихильніше.

Можливо, я просто хиблю й упереджено ставлюся до літературної норми. Проте я таки переймаюся дужче говірками (головно галицькими), ніж книжною мовою, не буду то ховати.

Roman Roman

Ідеться про слова, розповсюджені на Заході України, які нерідко витісняють інші, притаманні землям умовно на схід від Збруча, оскільки відчутною часткою носіїв західного звичаю, а за ними — і жителями Центру, Сходу вважаються “більш правильними”, “справжніми”, “українськішими”. І вже не настільки важливе походження, головне — що витісняють

Обережно припущу, що, либонь, такі люди сліпо керуються правилом “геть від Москви”, тому добирають слів, які звучать відмінно від москальських, а що то є за слова й відки вони прийшли — то вже їм байдуже. Про мене, спершу треба зарадити цьому замість закидати західним говорам суржиковість, про що деякі люди спересердя твердять, і глядати злі наміри буцім-то навмисно знищити південно-східні говори. Як-то жартома кажуть, не треба шукати велику ложу там, де насправді є велика, pardon my French, лажа.

Що ж до витіснення, то, коли мова йде про говори, се чіпляє чи не всіх українців. Гадаю, цьому сприяє ставлення до літературного стандарту, як до священної корови, що, природно, спонукає людей до того, що вони нехтують ненормативними мовними явищами. Можна, звісно, цю норму ганити й закликати її змінити (а вона направду є досить понівеченою, але то є інша бесіда). Та, думаю, було би незле з іншого боку за те взятися й змінити ставлення загалу до говірок на прихильніше.

Можливо, я просто хиблю й упереджено ставлюся до літературної норми. Проте я таки переймаюся дужче говірками (головно галицькими), ніж книжною мовою, не буду то ховати.

Чому ж “обережно”, добродію? Безперечно, Ви праві. Достатньо лиш згадати, як “наступ” замінювали на “офензиву”, “відпустку” — на “вакації”, а освіту — на “едукацію”. Оце #Абинеякумоскалів дуже нашкодило, породивши низку “небажаних слів”, як-от “гОрод”, “мукА”, “ждати”, “держати”, “цвіт”(=”колір”).
Я не кажу, що говірки є чимось поганим, навпаки, це чудово, коли є різноманіття, але має бути загальновідомий, загальнознаний і загальнозрозумілий стандарт(чуже)

אלישע פרוש

Чому ж “обережно”, добродію? Безперечно, Ви праві. Достатньо лиш згадати, як “наступ” замінювали на “офензиву”, “відпустку” — на “вакації”, а освіту — на “едукацію”. Оце #Абинеякумоскалів дуже нашкодило, породивши низку “небажаних слів”, як-от “гОрод”, “мукА”, “ждати”, “держати”, “цвіт”(=”колір”).
Я не кажу, що говірки є чимось поганим, навпаки, це чудово, коли є різноманіття, але має бути загальновідомий, загальнознаний і загальнозрозумілий стандарт(чуже)

Класичний галичофоб. Чого вже не “відпустка” → ‹урльоп›, аби ще страшніше було?
З погляду історичної фонології рівно все, що є питимо в руській мові, постало на південно-західних землях. Роль Сходу-Центра, т. зв. “Великої Вкраїни”, в формуванні вкраїнської мови є хіба активізація політичної діяльності та писемності, давши в результаті кодифікацію української ( = хохляцько-москальсько-лядської) креольської мови (чи піджину, чи токпісіна, коли любо) з креольською фонологією та синтаксою. Весь авторитет виниклої таким чином “літературної української” мови забезпечує їй лише політика та надута назва “Велика Україна”, й майже нуль лінгвогенетичного вкладу. Можете з тим бути згоден або ні, то є Ваша проблема.

Roman Roman

Чому ж “обережно”, добродію? Безперечно, Ви праві. Достатньо лиш згадати, як “наступ” замінювали на “офензиву”, “відпустку” — на “вакації”, а освіту — на “едукацію”. Оце #Абинеякумоскалів дуже нашкодило, породивши низку “небажаних слів”, як-от “гОрод”, “мукА”, “ждати”, “держати”, “цвіт”(=”колір”).
Я не кажу, що говірки є чимось поганим, навпаки, це чудово, коли є різноманіття, але має бути загальновідомий, загальнознаний і загальнозрозумілий стандарт(чуже)

Класичний галичофоб. Чого вже не “відпустка” → ‹урльоп›, аби ще страшніше було?
З погляду історичної фонології рівно все, що є питимо в руській мові, постало на південно-західних землях. Роль Сходу-Центра, т. зв. “Великої Вкраїни”, в формуванні вкраїнської мови є хіба активізація політичної діяльності та писемності, давши в результаті кодифікацію української ( = хохляцько-москальсько-лядської) креольської мови (чи піджину, чи токпісіна, коли любо) з креольською фонологією та синтаксою. Весь авторитет виниклої таким чином “літературної української” мови забезпечує їй лише політика та надута назва “Велика Україна”, й майже нуль лінгвогенетичного вкладу. Можете з тим бути згоден або ні, то є Ваша проблема.

Насамперед спасибі, що написали по-людськи, що дає могу одразу заглибитися в суть написаного, а не намагатися вгадати, що ж то написано.
Далі. Ви мене геть неправильно зрозуміли. По-перше, я просто пояснив, що означає “полонізм-галичанізм”. По-друге, добре відомо, і Шевельов це довів, що Українська утворена двох мовних звичаїв, Західного та Східного, і жоден і них не є й не може бути “більш” чи “менш правильним”, “поганим” тощо. Але! Нерідко “українською” або її “діалектом” називають суржик, причому байдуже, із польською, москальською, угорською, англійською або будь-якою іншою. І я проти цього. Також я проти упереджено поганого ставлення до жителів Заходу, особливо проти слова “западєнци”, і тим паче поділу України, особливо на “велику”, “малу” чи ще якусь. Україна — неподільна, єдна, наша.

אלישע פרוש

Насамперед спасибі, що написали по-людськи, що дає могу одразу заглибитися в суть написаного, а не намагатися вгадати, що ж то написано.
Далі. Ви мене геть неправильно зрозуміли. По-перше, я просто пояснив, що означає “полонізм-галичанізм”. По-друге, добре відомо, і Шевельов це довів, що Українська утворена двох мовних звичаїв, Західного та Східного, і жоден і них не є й не може бути “більш” чи “менш правильним”, “поганим” тощо. Але! Нерідко “українською” або її “діалектом” називають суржик, причому байдуже, із польською, москальською, угорською, англійською або будь-якою іншою. І я проти цього. Також я проти упереджено поганого ставлення до жителів Заходу, особливо проти слова “западєнци”, і тим паче поділу України, особливо на “велику”, “малу” чи ще якусь. Україна — неподільна, єдна, наша.

я просто пояснив> Я виджу поясненнє йнакше. Що Ви явили’сьте, є передсуд и невїголосство. Не вїрите, не згідни’сьте? То прошу пояснити нинї, що суто галицько в руськї мовї значить, без додатка “лядсько-”. Вїм оже не можете, у Вас бо в умї є “галицьке” в мовї цупко вязано лише з лядськом ставом у руськї мовї.

добре відомо, і Шевельов це довів, що Українська утворена двох мовних звичаїв, Західного та Східного>

Де’сьте то читали в Шевельова? Я бо можу навести його слова, що гинше кажуть:

«В основі української мови лежать галицько-подільські говірки в синтезі з південною частиною Києво-Поліських, а серед впливових політичних чинників насамперед треба відзначити формування політичних осередків у Галичині і Волині (а може, й південному Поділлі, на землях уличів і тиверців), і підпорядкування київському, на певних етапах дуже експансивному центрові.», — и ни слова про Всхід тут (из Чому общерусский язык, а не вібчоруська мова, стор. 11).
Роль Усходу він таки визначає:
«Реконкіста, вимішування говірок на південь і схід від Києва, творення на козацьких землях синтетичних південно-східних говірок і тим самим осередку української мови в сучасному розумінні слова.» (там же).
Та треба читати значно більше з того же Шевельова, а нерїдко й мїж рядки, розумїти, яку цїну є руська мова платила за “козацьку” південно-всхідну синтезу. Не знаючи подробиць, орудуючи лише гаслами й загальнами твердженнями на вїру, є легко набути враження, будь сим, у південно-всхідній синтезї є вершено їдноту всїх, доти розрізнених, “клаптів” руської мови. А то є досить далеко від правди. Порівнюючи всї праруські та давньоруські фонолозьки новоти (новоти проти допраруськи, “прасловянськи”, доби), посталі на згаданих вище Шевельовом землях, творячи виразни фонолозьки пруги з тим, що по собї південно-всхідна синтеза лишила є, то не можемо не видїти суттєвого стертя тих виразноруських пругів. Серед йих, именуючи деяки: значний уступ /d͡ʒ/ — одного з найдавнїших та виразно руських (вирізняючих від сусїднїх словянських мов) пругів, стертє первісних питомих рефлексів переголосу *о та *е, чи то вже галицько-подільських чи київсько-полїських, и слїдою, родивши блїду “украйинщену” подобу фонологиї вятськи мови (‹і› = ‹и›, ‹и› = ‹ы›).

Roman Roman

Насамперед спасибі, що написали по-людськи, що дає могу одразу заглибитися в суть написаного, а не намагатися вгадати, що ж то написано.
Далі. Ви мене геть неправильно зрозуміли. По-перше, я просто пояснив, що означає “полонізм-галичанізм”. По-друге, добре відомо, і Шевельов це довів, що Українська утворена двох мовних звичаїв, Західного та Східного, і жоден і них не є й не може бути “більш” чи “менш правильним”, “поганим” тощо. Але! Нерідко “українською” або її “діалектом” називають суржик, причому байдуже, із польською, москальською, угорською, англійською або будь-якою іншою. І я проти цього. Також я проти упереджено поганого ставлення до жителів Заходу, особливо проти слова “западєнци”, і тим паче поділу України, особливо на “велику”, “малу” чи ще якусь. Україна — неподільна, єдна, наша.

я просто пояснив> Я виджу поясненнє йнакше. Що Ви явили’сьте, є передсуд и невїголосство. Не вїрите, не згідни’сьте? То прошу пояснити нинї, що суто галицько в руськї мовї значить, без додатка “лядсько-”. Вїм оже не можете, у Вас бо в умї є “галицьке” в мовї цупко вязано лише з лядськом ставом у руськї мовї.

добре відомо, і Шевельов це довів, що Українська утворена двох мовних звичаїв, Західного та Східного>

Де’сьте то читали в Шевельова? Я бо можу навести його слова, що гинше кажуть:

«В основі української мови лежать галицько-подільські говірки в синтезі з південною частиною Києво-Поліських, а серед впливових політичних чинників насамперед треба відзначити формування політичних осередків у Галичині і Волині (а може, й південному Поділлі, на землях уличів і тиверців), і підпорядкування київському, на певних етапах дуже експансивному центрові.», — и ни слова про Всхід тут (из Чому общерусский язык, а не вібчоруська мова, стор. 11).
Роль Усходу він таки визначає:
«Реконкіста, вимішування говірок на південь і схід від Києва, творення на козацьких землях синтетичних південно-східних говірок і тим самим осередку української мови в сучасному розумінні слова.» (там же).
Та треба читати значно більше з того же Шевельова, а нерїдко й мїж рядки, розумїти, яку цїну є руська мова платила за “козацьку” південно-всхідну синтезу. Не знаючи подробиць, орудуючи лише гаслами й загальнами твердженнями на вїру, є легко набути враження, будь сим, у південно-всхідній синтезї є вершено їдноту всїх, доти розрізнених, “клаптів” руської мови. А то є досить далеко від правди. Порівнюючи всї праруські та давньоруські фонолозьки новоти (новоти проти допраруськи, “прасловянськи”, доби), посталі на згаданих вище Шевельовом землях, творячи виразни фонолозьки пруги з тим, що по собї південно-всхідна синтеза лишила є, то не можемо не видїти суттєвого стертя тих виразноруських пругів. Серед йих, именуючи деяки: значний уступ /d͡ʒ/ — одного з найдавнїших та виразно руських (вирізняючих від сусїднїх словянських мов) пругів, стертє первісних питомих рефлексів переголосу *о та *е, чи то вже галицько-подільських чи київсько-полїських, и слїдою, родивши блїду “украйинщену” подобу фонологиї вятськи мови (‹і› = ‹и›, ‹и› = ‹ы›).

Іще раз спасибі, що цінуєте мій час.
Я лише про те, що є 2 мовних звичаї, й обидва є цінними, але особисто я проти суржику під будь-якою назвою. І проти надмірного проникнення.
Насамкінець, я просто пояснив, що те оначає

Макс Мелетень

По-друге, добре відомо, і Шевельов це довів, що Українська утворена двох мовних звичаїв, Західного та Східного, і жоден і них не є й не може бути “більш” чи “менш правильним”, “поганим” тощо.

Не показуйте це Олексі Русину🙈

אלישע פרוש

Іще раз спасибі, що цінуєте мій час.
Я лише про те, що є 2 мовних звичаї, й обидва є цінними, але особисто я проти суржику під будь-якою назвою. І проти надмірного проникнення.
Насамкінець, я просто пояснив, що те оначає

Za ‘написали ПО-ЛЮДСЬКИ’ bõdõ pisau latiniçeiõ opeaty. 

I za se: “що дає могу одразу ЗАГЛИБИТИСЯ В СУТЬ написаного” bõdõ pisau latiniçeiõ. Pisax cuiriliçeiõ, i cyto, “zagluibili’ste sea”? Ui’ste ne ‘poyasnili’ nicy, a ino pôutorili ‘dogmat’ u douxé ‘sòbôrnosti’, bui nicomou ne criuditi. Coli ‘tradiçii’ e tou ròzouméti he fact, oge rousscâ móuva e u yacé vidé truala, to ay, tô e ‘tradiçia’, ta tradiçia veatscyeinïa.